Я - жінка. Натхнення від Оксани Корнійчук

Привіт. Сьогодні останній день прийому робіт по завданню-асоціації. А значить ми ще раз нагадаємо про себе.

Звісно,  не факт, що в найближчих 9 годин народиться сторінка про себе, але, можливо, якась ідея засяде в голові. А в житті ж все починається з ідеї. Крім того, зараз в нас проходить спільний проект із довгобудами. Кожен сьогоднішній довгобуд колись був шикарною ідеєю, яка варта бути втіленою.


Я не могла не долучитися до цього завдання. І, скажу по правді, для мене воно було виходом за якісь власні межі від початку до кінця.

Дівчата на день народження подарували мені фотосесію, і я задумала, щось таке, незвичне, чи то забуте для мене, щось таке, де я інша, не повсякденна, не мама, не заклопотана справами, обов'язками, встиганням і так далі...

А коли добралась до сторінки... Асоціації, асоціації... Жінка, woman.... і в голові почала, не виключаючись, лунати пісня Брайана Адамса

І палітра зовсім не моя. І вже на комп'ютері при обробці я звернула увагу, наскільки чорний колір може бути глибоким. Зазвичай же забираєш ті тіні, а тут навпаки!

І так, тут багато значень і символів. На початку я думала про ранимість і беззахисність, які йдуть поруч із чуттєвістю, і неможливі одна без одної.  А вже в готовій роботі побачила, що замок-то з ключами вже. І рамки... Вихід за рамки. Не дарма саме рамки мені попались під руку під час викладання композиції.

Дівчатка, творіть із задоволенням. Слухайте себе. І оберігайте внутрішню Принцесу. Вона того варта!